ПУТІН: Я ПІШОВ, А ВИ ТРИМАЙТЕСЬ ТАМ…

0
169
Всю сутність поточних президентських виборів у РФ можна звести до однієї фрази «Я пішов, а ви тримайтесь». Щось подібне В.Путін вимовить вже після Нового року у своєму посланні до Федеральних зборів. 

Президенти РФ в цих посланнях копіюють президентів США, але робили це завжди до Нового року. Цього разу перенесли на лютий 2018 року, – поберегли психіку тих громадян, для яких життя без Путіна втрачає сенс, інформує technosotnya.com посилаючись на zrada.today

Для їх повного заспокоєння Володимира Путіна навіть висунули в президенти, і як сказала 25 грудня 2017 року Валентина Матвієнко: «Уся Росія одночасно дружно видихнула». Щодо усієї Росії – перебільшення, і доречніше було б сказати «зітхнула», а не «видихнула», але в усьому іншому «Валька-стакан» абсолютно права.

Не можна псувати Новий рік думкою, що Путін теж спливає, як і рік, і що у виборах він участі не братиме. Про це він скаже сам в 2018 р. Будемо вважати це одним з тих сюрпризів, які обіцяла глава ЦВК Елла Памфілова.

Але шанувальникам Путіна не слід поспішати лізти в петлю, краще – вивчати історію. В їхній, російській історії це вже було.

Іван Грозний двічі виконав трюк із зреченням, казав: «Йду» – і все одно залишався. У грудні 1564 р. він на усіх образився, поїхав з Москви і заявив про зречення. У січні 1565 р. повернувся “на прохання трудящих”, розпустив «Обрану раду», репресував олігархів з неї і частково з Думи, і ввів режим опричнини.

Восени 1575 р. «відрікся» вдруге і призначив на 11 місяців царем хана Саіна-Булата, якого змусив 1573 р. прийняти православ’я і стати Симеоном Бекбулатовичем. Обидва «зречення» були викликані проблемами у внутрішній і зовнішній політиці. Перше – невдачами у Лівонській війні, через яку Московія влізла у війну з половиною Європи.

У цій ситуації Іван Грозний зажадав собі надзвичайних повноважень в форматі опричнини і «розбомбив» Новгород, бо Воронежа ще не було. Друге «зречення» було викликано провалом і ліквідацією опричнини, а також невдачами у Лівонській війні та у війні з Кримським ханством, під час якої Девлет Ґірей спалив Москву. Цар Іван тоді втік з Москви і за допомогою «зречення» відновлював свій імідж.

Подібну операцію «бояри» з Кремля починають реалізовувати і зі «зреченням» Путіна від участі у виборах. Як і у випадку з Іваном Грозним потрібен новий Бекбулатович на термін від 6 до 15 місяців для «брудної роботи». За цей час він повинен «продати батьківщину», – тобто повернути Україні окуповані РФ райони Донбасу і Криму, виторгувати на 99 років оренду Севастополя під військову базу і вільний проїзд по мосту у Крим, якщо міст ще не впаде, а також домовитися про виплату компенсацій за агресію і принести вибачення. Можливо, запропонувати Україні на паях добудувати цей міст.

Повернути чотири острови Японії і Цхінвалі Грузії. Вивести війська з Придністров’я і багато іншого в обмін на зняття санкцій і повернення до «бізнесу, як звичайно». Ще девальвує рубль, почне реформу ЖКГ, і ще щось з непопулярного, що давно планують, але ніяк не розпочнуть. Потім Бекбулатович піде через погане здоров’я або через «консервативну революцію», – це неважливо, і розпочнеться повернення Путіна, який увесь цей час ловити щук на дачі.

Відтоді вмикається «ефект Гітлера». Путін, як і той після поразки німців у Першій світовій війні, обіцяє росіянам «вставання з колін» і соціалізм. Лідер «Справедливої ​​Росії» Сергій Миронов вже далекоглядно 25 грудня закликав свою партію голосувати за Путіна як за «єдиного соціаліста» серед кандидатів. Так Путіна ще ніхто не називав. У Росії відбудуться дострокові президентські вибори з реальною явкою близько 90% і перемогою Путіна з улюбленим числом 85% голосів.

Історія РФ знову починається з чистого аркушу. Це будуть останні вибори, – Путін на хвилі загальнонародної підтримки скасує посаду президента, оголосить РФ конституційною монархією і відновить династію Романових за зразком Великобританії. Не виключено, причиною візиту Бориса Джонса до Москви 22 грудня було бажання «бояр» обговорити можливість запросити на престол когось з англійської королівської родини, зв’язаної з Романовими. Вони у всіх відношеннях краще Романових з еміграції.

Особливо тим, що виховані не втручатися у політику. Поклонська дуже далекоглядно запалала любов’ю до Миколи II, як і Миронов, який розгледів у Путіні соціаліста. Монархічна партія Росії для «проби пера» вже висунула у президенти свого лідера мільйонера Антона Бакова, який раніше брав участь, і не без успіху, в різних виборах. Рекламна акція монархії йде повним ходом.

Для впровадження конституційної монархії буде потрібен перехідний період, і на цей час Путін буде при нових Романових лордом-канцлером і прем’єр-міністром в одній особі. Потім, щоб не маячити на трибуналі у Гаазі і не створювати проблеми, він добровільно помре, – «бояри» за цим простежать, і буде покладений, за російським звичаєм, у Мавзолей, звільнений від Леніна. Через якийсь час знову будуть довгі дебати: виносити Путіна з Мавзолею або нехай лежить.

Стратегічний сенс всієї цієї операції – повернути РФ юридично і ментально в стан до лютого 1917 року, виборів президента ніколи більше не проводити і офіційно мати імператора як у Японії. Правити у Держдумі буде «Єдина Росія» або її аналог. Можливо, навіть «Справедлива Росія», тож Миронов може виявитися більш ніж далекоглядним. Як вирішити питання «національних околиць» у відновленій імперії більше місяця розповідає Жириновський. Він закликає відновити СРСР і Російську імперію, але як справжню федерацію, нинішню РФ він такою не визнає.

Обіцяє дати її сучасним суб’єктам і країнам, які входили в СРСР, якщо повернуться, максимум суверенітету і повноважень. Заодно пропонує вступити до неї Сирії, Іраку, Ірану, Туреччині та курдам. Судячи з балачок Жириновського, в Кремлі обговорюється ідея укладення після виборів союзного договору з суб’єктами РФ за зразком договору між країнами ЄС. У Москві, як зазвичай, нічого не винаходять, а все копіюють або крадуть у сусідів аж до назв. Запозичили навіть пільгову групу «діти війни» у «бандерівця» Ющенко.

Але щоб цей стратегічний план почав реалізовуватися, потрібно, як мінімум, провести на виборах правильного кандидата. Спочатку був великий ризик: за відсутності Путіна їх можуть виграти Зюганов або Жириновський, а це повернення до війни «білих» і «червоних» нікому не потрібне. Зюганов підходить для укладення договору між суб’єктами РФ, але повернути монархію не може.

Жириновський може все, але у жанрі пародії. В нього цар і опричники будуть виглядати як група з КВК під наглядом Маслякова. Ідеальний, але не єдиний кандидат для «брудної роботи» – Ксенія Собчак – «гнилий ліберал», баба і тележурналістка. На неї можна «повісити» все: винос Леніна, внесення Романових, Крим, Курили, – Собчак винесе усе, а потім піде як мавр, який зробив справу.

Вибір «бояр» на ній клином не зійшовся, є й інші кандидати в пулі кандидатів, але поки перевага віддається Собчак і під неї вибудовують виборчу компанію.

Завдання № 1 – на виборах має бути низька явка. По-перше, це стане в нагоді потім, коли треба буде робити позачергові вибори під Путіна. По-друге, при низькій явці 2-3% голосів перетворюються на значні 10-15% і навіть у більші цифри. Заклик Навального до «страйку виборців» і до фіксації низької явки, – цілком за планом, але і без цього явка буде невисокою.

Завдання № 2 – дроблення електорату. Старий засіб, який при низькій явці дозволить вивести у другий тур обраного «боярами» кандидата. Памфілова як обіцяла усіх зареєструвати, так близько 20 кандидатів і зареєструє, що теж буде сюрпризом.

У цьому їй допомагає оновлений корпус губернаторів, завдання якого швидко виростити цю масу кандидатів і простежити, щоб усі взяли свої 2-4%. На їх фоні Собчак і ще хтось з 6-7% вийдуть у другий тур. Собчак, як має більш знане обличчя, переможе його з невеликим розривом і при ще більш низькій явці, чим ідея виборів і демократії буде в Росії остаточно осоромлена, а маси незабаром зажадають Путіна і монархію з виборами царя раз у сто років.

Компанію Собчак будують дуже технічно. Це не тільки її «перекличка» з Навальним. Якийсь фінансист з Москви Ілля Кудряшов 20 грудня подав на неї до суду, звинувативши у достроковому початку компанії. На його думку, Собчак словами на телебаченні про бажання стати президентом, зашкодила Кудряшову виконувати обов’язки фінансиста, через що він «відчуває душевні страждання, перебуває у пригніченому настрої, відчуває себе обдуреним і ображеним». За це він вимагає з Собчак 1 млн. рублів.

Такі позови можливі тільки у РФ, де сказати по телевізору «Я хочу стати президентом» закон дозволяє лише за місяць до дня голосування. Позов явно невипадковий, і не складно зрозуміти, на чиєму боці буде громадська думка, якщо тема отримає резонанс.

Весь цей стратегічний план Кремля могли випадково зіпсувати тільки комуністи. Щоб цього не сталося, КПРФ за угодою з «боярами» висунула у президенти не Зюганова, а «радгосп імені Леніна» – його директора Павла Грудініна. Висунула через назву радгоспу, особливих заслуг у того немає, та й «Голосуй за Грудініна і Леніна» звучить ефектно.

Соцопитування показували: Зюганов набирає 7% голосів, але тепер кандидату КПРФ забезпечені 3%. До того ж у Грудініна дід єврей, а партія «Комуністи Росії» висунула у президенти Максима Сурайкіна з програмою «Десять сталінських ударів по капіталізму і американському імперіалізму». Сурайкін, щоб усі зрозуміли міць ударів, обіцяє підняти пенсії до 40 тис. рублів, а мінімальну зарплату до 70 тис. рублів. Трамп вже напружився: раптом переможе Сурайкін, що тоді робити?

Комуністів «вимкнули», але на випадок, якщо все піде не так, у резерві є Рамзан Кадиров, який вчасно потрапив до списку Магнітського. Кадиров монархію точно поверне і, можливо, Крим з Курилами, але може оголосити джихад Гондурасу і Гватемалі, які визнали Єрусалим столицею Ізраїлю і хочуть перенести туди свої амбасади. У Кремля в плані війна Росії з Гондурасом і Гватемалою не стоїть, тому Кадиров у резерві, хоча й гарно виглядав би у ролі Бекбулатовича.

Під обличчям Путіна усе це «перезавантаження» Росії влаштувати вкрай складно, точніше – неможливо, тому і потрібен якийсь Бекбулатович, щоб потім «зверху» знову «завантажити» Путіна.

План хитрий, але подивимося, наскільки їм вдасться його реалізувати.

Сергій Климовський